Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.01.2018 року у справі №920/1395/15
Постанова ВГСУ від 09.02.2016 року у справі №920/1395/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року Справа № 920/1395/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"на постанову та окрему ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 у справі№ 920/1395/15 господарського суду Сумської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ"доПублічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"простягнення 11 276 307,60 дол. США, що по курсу НБУ на 21.08.2015 становить 248 428 332,74 грн.,за участю представників: від позивачаГорячих Я.О.від відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" (далі - ПАТ "ВБР") звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (далі - ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання") про стягнення заборгованості за кредитним договором № ККРОD.80407.006 від 07.03.2013 у розмірі 11 276 307,60 дол. США.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 01.09.2015 у справі № 920/1395/15 (суддя Лугова Н.П.) позовні матеріали ПАТ "ВБР" повернуто заявнику на підставі п. 2. ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 (колегія суддів у складі: Слободін М.М. - головуючий, Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) ухвалу господарського суду Сумської області від 01.09.2015 у справі № 920/1395/15 скасовано; справу № 920/1395/15 передано на розгляд до господарського суду Сумської області.

Також, 28.09.2015 Харківським апеляційним господарським судом (колегія суддів у складі: Слободін М.М. - головуючий, Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) винесено окрему ухвалу у справі № 920/1395/15, якою повідомлено керівника ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" для вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 та окремою ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 у справі № 920/1395/15, ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати вказані судові акти, а ухвалу господарського суду Сумської області від 01.09.2015 у даній справі залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.02.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.02.2016 о 10 год. 50 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

Повертаючи позовну заяву ПАТ "ВБР" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не вказано свого повного найменування, а саме не зазначено про те, що позовна заява подана від імені Банку в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду про повернення позовної заяви та передаючи справу № 920/1395/15 на розгляд господарського суду Сумської області, суд апеляційної інстанції вказав про порушення норм процесуального права при прийнятті вказаної ухвали, які є підставою для її скасування.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 27.11.2014 № 743 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014 № 132 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВБР", згідно з яким з 28.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВБР" (копія міститься в матеріалах справи та була додана до позовної заяви).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 44 від 27.02.2015 (копія міститься в матеріалах справи та була додана до позовної заяви) продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВБР" та повноваження уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації Міхна С.С. до 27.03.2015.

Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.03.2015 № 111 (копія міститься в матеріалах справи та була додана до позовної заяви) повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВБР" Міхна С.С. продовжено до дати отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діє від імені банку у межах повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що юридична особа - ПАТ "ВБР" не втратила своєї правосуб'єктності, а отже, може виступати в судах від власного імені.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що особа, яка підписала позов (ОСОБА_1), мала належні повноваження на представництво Банку в судах, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме довіреністю на представлення інтересів позивача, підписаною уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВБР" Міхном С.С.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для повернення позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України та правомірно скасував ухвалу місцевого господарського суду про повернення позовної заяви.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки суду апеляційної інстанції, що містяться у постанові, відповідають встановленим обставинам справи та є обґрунтованими, доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Щодо вимог касаційної скарги про скасування окремої ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 у даній справі, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Відтак, окрема ухвала є засобом реагування господарського суду на виявлені під час судового розгляду порушення законності або суттєві недоліки у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб.

В оскаржуваній окремій ухвалі Харківський апеляційний господарський суд вказав, що під час розгляду апеляційної скарги ПАТ "ВБР" на ухвалу господарського суду Сумської області від 01.09.2015 у справі № 920/1395/15, колегією суддів виявлено істотні недоліки в юридичному супроводженні участі ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" у господарському процесі.

При винесенні окремої ухвали апеляційний господарський суд виходив з того, що в ході апеляційного провадження ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе", яке було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання (про що свідчить відмітка канцелярії Харківського апеляційного господарського суду на зворотній стороні ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження), не направило свого представника і не повідомило суд апеляційної інстанції про небажання приймати участь у вирішенні спору. За переконанням суду апеляційної інстанції, така бездіяльність відповідача могла потягти затягування строків вирішення судового спору.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З урахуванням наведеної норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що така поведінка свідчить про недобросовісне користування стороною своїми процесуальними правами, оскільки суд, не повідомлений про небажання сторони приймати участь у вирішенні спору, вимушений вирішувати питання про можливе відкладення слухання справи. Також, на думку апеляційного господарського суду, така поведінка може свідчити про затягування судового процесу, що порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2015 було прийнято апеляційну скаргу ПАТ "ВБР" на ухвалу господарського суду Сумської області від 01.09.2015 у справі № 920/1395/15 до провадження; розгляд скарги призначено на 28.09.2015 об 11:00 год; викликано у судове засідання представників з належним чином оформленими повноваженнями та зобов'язано про неможливість прибуття представників письмово повідомити суд; попереджено сторони, що у разі неявки представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Як роз'яснено у пп. 3.14 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

У той же час, як вбачається із зазначеної ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2015 про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 28.09.2015, явка відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалась, натомість сторони попереджались, що у разі неявки представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами, тобто без їх участі.

У зв'язку з викладеним, у даному випадку відсутні підстави для розцінювання неявки представника відповідача у судове засідання як зловживання відповідачем процесуальними правами.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до положень ч. 2 ст. 22 ГПК України можливість брати участь в господарських засіданнях є правом сторони, а не її обов'язком.

Крім того, в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання (пп. 5.3 п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до пп. 5.7 п. 5 вказаної постанови окрема ухвала надсилається посадовій особі або органу, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені господарським судом недоліки чи порушення.

Водночас, оскаржувана окрема ухвала є формальною, оскільки не містить конкретних і реальних вказівок щодо заходів, які мають бути вжиті на її виконання.

Враховуючи викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що оскаржувана окрема ухвала прийнята внаслідок неправильного застосування апеляційним господарським судом ст. 90 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України неправильне застосування норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 у справі № 920/1395/15 залишити без змін.

Окрему ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 у справі № 920/1395/15 скасувати.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук